День Святого Миколая, що відзначається 19 грудня,– одне з найулюбленіших свят українців, а надто – дітей. Щоб отримати бажаний подарунок, малята до останнього дня пишуть святому Миколаєві листи і навіть відправляють телеграми.
Писали листи Святому Миколаю і козачата 3-В класу КУ Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 25. Розповідали в них про свої добрі справи, намагання бути слухняними і чемними дітками, старанними і наполегливими учнями. Одні просили у Чудотворця іграшку, інші – смаколиків. Спільним в усіх листах було прохання дарувати здоров’я мамі й тату, щастя родині, миру й волі нашій рідній Україні. Не забули більшість козачат і про воїнів, які наразі перебувають на передових рубежах операції Об’єднаних сил. Тому просили в Миколая, щоб бійці повернулися додому живими і неушкодженими і, щоб нарешті, закінчилася війна… Обіцяли у своїх листах бути добрими, щедрими дітьми, які хочуть дарувати людям радість і гарний настрій.
Не зайвим буде сказати, що козачата вважають себе надійними помічниками Святого Миколая. Адже щороку в цей день дарують молодшим школярам незабутнє свято.
19 грудня 2019 року вихованці 3-В козацького класу подарували чудове свято «Миколай, Миколай, ти до нас завітай!!!» для шести класів початкової школи (≈ 200 учнів) та взяли участь у шкільному святковому концерті.
Підготовка до свята розпочалася з ініційованої козачатами акції «Прикрасимо ялинку разом». Метою акції було не тільки прикрасити символ Нового року і Різдва Христового, а й об’єднати спільні зусилля учнів і батьків початкової школи у колективній творчій справі. За бажанням молодші школярі разом з рідними приносили новорічні іграшки і прикрашували ними зелену красуню. А от сніжинки, на яких за легендою 19 грудня спускається на землю Святий Миколай, люб’язно підготували батьки 2-Б, 2-В та 3-В козацького класу. Для створення гарного зимового настрою, одна з батьків козацького класу, Альона Кучеренко, виготовила стилізованого сніговика, якого відразу вподобали школярі і жваво фотографувалися з ним. В оформлення рекреації доклали зусиль й інші батьки – Олена Акіменко та Олена Таптунова.
Упродовж трьох тижнів козачата спільно з класним керівником і батьками готувалися до святкового дійства: розучували пісні, вірші, танці, рольові діалоги, придумували ігри для молодших за себе школярів.
Головними орієнтирами свята було визначено інтереси самих козачат та молодших школярів для яких і готувалося це свято. А от головними критеріями підбору матеріалу стали – видовищність, яскравість, що забезпечили де потрібно емоційність, а де й веселість.
У святково прикрашеній сіжинками, ялинкою і веселим сніговиком рекреації почесне місце на передній стіні зайняла велика ікона Миколая Чудотворця. Саме тут актори-козачата перевтілювалися в святковій виставі у своїх героїв і натхненно виконували ролі.
Так, Тимофій Толстенков зіграв сцену одного актора: відтворив недисциплінованого школяра, котрий вирішив змінити свою поведінку на кращу заради того, щоб у всіх справах бути схожим на Святого Миколая. Пообіцяв Чудотворцю, коли підросте, захищати православну віру та звернувся з молитвою, щоб улюблений Святий завітав до усіх-усіх дітей.
Артистично, виразно декламували вірші про День Святого Миколая, його значення, вплив на життя і справи дітей, їх бажання Едуард Косолапов, Кіра Казбан, Ілона Алексенко, Поліна Акіменко, Софія Бондаренко, Георгій Калітай, Назар Мітін, Артем Горенко. Розповідали у віршованій формі про те, як готувалися до свята В’ячеслав Таптунов, Поліна Мажуга, Марія Світлична, Єгор Гладонюк.
Роль янголів майстерно зіграли Марія та Уляна Тімохіни. Розповіли маленьким глядачам про подарунки, які приносить Святий Миколай для чемних діток і що кладе під подушку тим, хто цілий рік був нечемним. Показали дві різні книги, у які янголи записують добрі справи та гріхи, грішки й усякі збитки.
А от перевірити, чи всі діти в залі були чемними, допомагала янголятам Ілона Алексенко, котра, як справжня вчителька, провела з присутніми гру «Це все я, це все я, це компанія моя!». Янголята з’ясували, що всі присутні в залі чемні і працьовиті дітки, тому заслуговують на подарунки.
Наштовхнути дітей на недобрі справи намагалися два чортики-бешкетники. Їх ролі надзвичайно майстерно виконували Антон Зінченко та Дмитро Рогожний. Не зважаючи на те, що вони дуже весело танцювали, забавлялися й бешкетували, їм не вдалося підбити маленьких школяриків на недобрі справи та нечемну поведінку.
Роздуми дітей про чудове свято – День Святого Миколая,– розіграли Артем Варуха та Єгор Герасименко. Вони продемонстрували дітям силу дружби, вихованості і вдячності Святому Миколаю.
Щоб з’ясувати, що знають першокласники і другокласники про добрі справи Св. Миколая, Георгій Калітай провів колективну гру. На запитання: «Хто до нас іде тихенько? Хто зірок розсипав жменьку ? Хто дарунки нам приносить? Хто для нас здоров’я просить? Бідним хто допомагає? Про дітей хто завжди дбає?», – діти дружно й заповзято вигукували: «Святий Миколй!».
З великим зацікавленням малята цього дня слухали легенду про життя і справи Святого Миколая, співали пісні, приурочені саме цьому дню: «Ой, хто, хто Миколая любить?», «Нічка-чарівничка», «Вже надходить ніч чарівна», «Україно-краю», «На святого Миколая Бог усім допомагає».
Найурочистішою була мить, коли в зал до дітей завітав Святий Миколай, роль якого виконав Михайло Кондратюк. Хлопець так старанно і впевнено виконував роль, від душі бажав малечі всіляких гараздів, що окремі першокласники вигукували: «Миколаю, а ти в наш клас прийдеш?». Однак, «Святий» запропонував дітям спочатку продемонструвати, наскільки вони були цього року добрими. З цією метою його помічник Тимофій Леоненко провів «Хвилинку добра», з якою діти справилися на «відмінно». Рухи, що виконували діти під керівництвом Тимофія, засвідчили: молодші школярі нашої школи: знають, що треба бути чемними, вихованими; намагаються бути щедрими, чесними, правдивими, надавати допомогу іншим; знають, що до людей потрібно ставитись доброзичливо; вважають, що потрібно піклуватися про інших, любити ближнього і, принаймні, весь часу дарувати один одному посмішки.
На заключному етапі свята козачата звернулися до Бога з молитвою:
На святі були присутні гості – Рита Володимирівна Осадча та її донька Єлизавета, яка свого часу також навчалася в козацькому класі нашої школи. Помічниці Святого Миколая завітали до дітей з гостинцями, щиро їх привітали і стали живим прикладом того, що кожен з нас може бути помічником Святого Миколаю. Варто тільки захотіти…
Звичайно, «Святий Миколай» ходив у класні кімнати, де навчаються першокласники і пригощав їх цукерками. Свято закінчилося, а в святковій рекреації ще довго лунав щасливий дитячий щебет і сміх… Це свідчило, що у козачат вийшло зробити гарний подарунок молодшим учням. Але й самі маленькі актори отримали від своєї роботи велике задоволення і чудові подарунки від ще однієї помічниці Святого Миколая – своєї вчительки.
На свято Миколая до козачат завітав генерал-полковник Віктор Лях, отаман Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке». Він подякував козачатам за активну участь у великому християнському святі та від імені голови Сумського земляцтва Івана Рішняка вручив колективу дитячої козацької чоти імені святого праведного Петра (Калнишевського) найвищу відзнаку Сумського земляцтва за розбудову Сумщини, поліпшення її природного довкілля та культурний розвиток.
Слід відзначити, що з педагогічної точки зору, проведене свято мало не тільки розважальні, а й розвиваючі, навчальні й виховні функції. Участь козачат у святкових заходах – це не тільки розвага. Свята розвивають мовлення і мислення дітей, координують різноманітні ситуації, духовно збагачують, розширюють знання про навколишній світ, об’єднують і спонукають до спільної творчої продуктивної діяльності дітей і дорослих, допомагають вирішувати багато специфічних завдань виховання.
Враження раннього дитинства часто залишаються в пам’яті на все життя. Їх яскравість і багатство можуть зігріти і прикрасити душу людини на довгі роки. «Свята – це радість спілкування, радість творчості і співтворчості, радість самовираження, радість розкріпачення і взаємозбагачення» (В. Сухомлинський). Тому в загальний ланцюг радісних настроїв, незабутніх емоцій дитинства свої особливі почуття і переживання вносять свята, що проводяться у козацькому класі, бо дитяче свято – важлива частина життя дитини, це радісна й хвилююча подія, що дозволяє розслабитися, здригнутися, забутися, викликати емоційне піднесення, а часом і просто відпочити від буднів. І вже майже афоризмом стали слова: «Без свят не буває дитинства!».