За сучасних умов трансформації суспільства на нову парадигму виховання передусім визначають національні і культурні цінності та їх діалогічність. У зв’язку з цим у педагогічній теорії і практиці яскраво виділяються дві тенденції: розвиток національної свідомості особистості й формування її планетарного світогляду. Консолідуючим фактором цих тенденцій виступають національно-культурні традиції. Тому сьогодні школа, зокрема вчителі початкових класів, покликані відповісти на запитання, як підготувати молодшого школяра до життя в майбутньому постіндустріальному чи інформаційному суспільстві, при цьому дбайливо оберігаючи і примножуючи систему норм і цінностей, що склалася в українського народу.
Виховання здобувачів освіти І ступеня на традиціях украй актуальне комплексне завдання, розвиток якого криється передусім у розбудові всього освітнього процесу на національно-культурних традиціях українського народу. Педагогічний досвід переконливо доводить, що без знання своєї історії, культури, свого родоводу, традицій народу і сім’ї неможливо виховувати підростаюче покоління країни.
Педагогічна сутність національно-культурних традицій полягає у спрямуванні молодого покоління на особистісно й суспільно корисний шлях самовдосконалення і самостворення, у формуванні його ціннісних пріоритетів. Традиції надійно захищають національну самобутність, сприяють усвідомленню кожного невід’ємною частиною свого народу. Виховні національні традиції вивчаються в загальнокультурних зв’язках, їх неможливо здійснити без національної етнопедагогіки, рідної мови, історії, фольклору, національного світобачення.
Зважаючи на вищесказане, у козацьких класах КУ Сумське спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 25 одним із провідних напрямів діяльності визначено вивчення й популяризацію козачатами традицій українського народу. У реалізації цього напряму важливе місце посідають народні свята, що є, на нашу думку, формою і проявом національно-культурних традицій і звичаїв. Окрім того, що свято – це «стан дитячої душі», це ще й джерело буття людини, виразник важливих і цікавих сторін її життя. Цей визнаний феномен культури заслуговує на увагу у сучасній шкільній практиці насамперед тому, що покликаний організовувати не тільки вільний час школярів, а й об’єднувати спільною темою навчально-виховний процес на день, урізноманітнювати форми його проведення. Свята викликають особливий психологічний настрій, позитивно впливають на почуття. Вони органічно поєднують у собі духовний зміст традицій: усну народну творчість, народну пісню, танець, моральні норми, правила, розваги тощо.
Так, 28 лютого, у передостанній день зими, у 3-В козацькому класі навчально-виховний процес був об’єднаний єдиною темою дня «Гей, дорослі і малята, будем Масляну вітати!».
Цього дня козачата з довідкової літератури довідалися про сутність свята Масляної. З власного досвіду констатували, що Масляна – одне з найстаріших і найулюбленіших свят українського народу. Хоча воно й сягає своїм корінням в часи язичництва, але й донині зберегло свої традиції та справжні святкові забави. Це неймовірно веселе, смачне і ситне свято розваг і веселощів триває цілий тиждень перед Великим постом.
У православних християн це свято називається М’ясопустним або Сирним тижнем.
З’ясували козачата, чому на Масляну найважливішою щоденною стравою є млинці. Усе просто. Людям дуже хотілося скоріше провести зиму й зустріти довгоочікувану весну. Розуміючи, що найсуворіший час добігає кінця, а попереду – лагідні весняні дні, люди насамперед дякували за це Сонцею, славили його, пекли млинці – круглі, рум’яні, червонуваті (якщо були зроблені з житнього борошна), які дуже нагадували сонячний диск. До млинців готували олію, сир, сметану, діставали мед, пекли медові пиріжки і візерункові пряники. Саме з цим і зустрічали довгоочікуване свято.
Тому й немає нічого дивного, що у дітей свято Масляної найчастіше асоціюється з проводами зими і зустріччю весни, смачними млинцями і веселими розвагами.
Дивувалися і весело сміялися козачата, коли дізналися, що в давні часи, в один з днів Масляної (Колодія, так по-іншому називалося це свято колись) парубкам і дівчатам, яким пора було одружуватися, а вони цього не зробили від Масниці до Масниці, прив’язували до ноги колоду і вони мали з нею ходити весь день…
Досить цікавою виявилася для дітей інформація від батьків про кожен із семи днів Масляної.
А далі навчальний процес був об’єднаний святковим дійством. Зважаючи на те, що український народ незмінним своїм супутником має пісню, що виховує душу й формує особливе почуття прекрасного, діти співали народні й авторські пісні про Масляну: «Ой, Масничка, Масниця…» (укр. нар. пісня), «Ой минула вже зима» (укр. нар. пісня),, «Масляна» (сл.. О. Вратарьова, муз. О. Злотника), «Гей, на Масляну!» (сл.. і муз. Гурту народної пісні «Джерела») та ін. Між піснями були веселі народні танці та розваги.
Проводжали діти зиму «Великим вибухом» повітряних кульок. Найвправнішим у цій справі виявився Михайло Кондратюк. А найкмітливішими – дівчатка Улянка Тімохіна та Ілонка Алексенко, які вміло застосували кулькову ручку…
Хлопчики намагалися наблизити прихід весни, «виштовхати Зиму в дорогу» під час гри «Витисни з кола». Однак переможців-силачів визначити не вдалося, оскільки гра захопила сильну частину козацького класу настільки, що спочатку хлопці мірялися силою по двоє, потім по троє, потім по четверо. Ну а далі настав час допомогти Весні швидко домчати до Сум. Головних помічників Весни визначили під час стрибків через скакалку. Ними стали: серед дівчаток – Марійка Тімохіна, серед хлопчиків – Артем Варуха.
Щоб дорога Зими і Весни була веселою, а в козачат увесь наступний рік, бо ж за основною прикметою Масляної, як її проведеш, таким і весь наступний рік буде, діти влаштували запальні народні танці. Танцювали всі – і хлопчики, і дівчатка. Особливо красиво «крутилися» і «вертілися» у танку маленькі берегині в яскравих українських хустках. А от найкращим танцюристом визнали Михайла Сідаша. Він найдовше зміг танцювати присядку!
Щоб скуштувати маминих млинців, козачатам було запропоновано розв’язати кілька математичних задач, пов’язаних з рецептами приготування цієї страви та витратами на необхідні інгредієнти. Упоралися швидко. Напевно цьому сприяв смачнючий аромат, що заполонив клас.
Смакуючи млинцями, приготовленими з великою любов’ю мамами, діти зробили висновок: усі млинці вийшли «вдалими», що за народними прикметами вказує на те, що наступний рік у козацьких сім’ях буде вдалим і щасливим.
Однак не забули козачата і ще про одну важливу розвагу Масляної, розвагу з млинцями. Залюбки діти створювали своїми «зубками» веселого млинця для Весни, і млинця-монстрика, щоб налякати Зиму.
Добіг кінця навчальний день. Попереду вихідні…, попереду гуляння на міській Масляній… Попереду й Прощена неділя…
День удався. Щасливі, радісні, задоволені й усміхнені козачата йшли зі школи додому…
Таким чином, залучення дітей до народознавчих пошуків, участі в народних святах і обрядах позитивно впливає на виховання у них патріотичної гордості щодо приналежності до українського роду, любові до своєї малої батьківщини, батьків, рідної мови тощо. Організований і проведений на засадах національно-культурних традицій тематичний навчальний день «Гей, дорослі і малята, будем Масляну вітати!» у 3-В козацькому класі сприяв формуванню основ національної свідомості учнів, їх духовному і творчому розвитку.
Ліна Крівшенко,
учитель 3-В козацького класу